Сценарій літературного заходу "Запах євшану"

Запах євшану

(Сценарій літературного заходу)

(за творами „Євшан-зілля” М.Вороного та „Евшан-зілля” Л.Мосендза)

Розробила

викладач української мови

та літератури ЧПЛАС

Денисова

Ольга Робертівна

Творчість М.Вороного — частинка великої роботи у вихованні в учнів почуття патріотизму, зацікавлення минулим свого народу, Батьківщини.

Вперше знайомимо учнів з поезією Миколи Вороного у базовій школі. Програма пропонує для вивчення поему «Євшан-зілля». Останніми роками під час вивчення творчості цього письменника на першому курсі пропоную учням підготувати літературні читання з елементами дискусії, на яких згадуємо цю поему і обговорюємо оповідання Леоніда Мосендза „Евшан-зілля”, Це оповідання віднайшла для себе, перечитуючи тритомник „Українське слово”. Як гарно доповнюють ці твори один одного!

Звертаємо увагу, що націю, народ зберігає у часі не просто арифметична кількість людей, а їх єдність та історична пам’ять. Саме це дало можливість вижити єврейському народові без держави і без території, і навіть мови.

Маю глибоке переконання, що кожного року в учнів має бути свято Слова. На першому курсі таким святом може бути „Євшан-зілля”. До заходу готуємося всі – читаємо твори, продумуємо актуальну проблематику.

З практики знаю, що цей захід залишається у пам’яті учнів надовго. Він дає основу і для багатьох наступних розмов про наш патріотизм, відповідальність перед суспільством за наші вчинки.

Мета: розвивати мовленнєву та соціальну компетенції учнів; пробуджувати в серцях учнів патріотичні почуття, розвивати вміння виразного читання та переказу ліро-епічного твору; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання:  пучки калини, гілочки верб та рушники;

ілюстрації на тему національних символів та пам’яті; пучки полину;

мультимедійний проектор, ноутбук; презентація;

записи ’’Половецьких танців” Бородіна, Т.Петриненко ,,Я — професійний раб”, „Пастуша сопіка”;

плакат з визначенням поняття памяті;

плакат з епіграфом;

плакат «Словникова робота: агаряни, ізмаїльтяни — половці».

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

(М.Бакай)

Ведучий 1	Значення слова ПАМ’ЯТЬ — глибинне. Пам’ять — наша честь. Пам’ять — це щоб ми ніколи не забували, на якій землі живемо, хто наші пращури, діди, батьки, яка наша історія.
Ведучий 2	Літературу кінця ХІХ-ХХ століть захопило акцентування на внутрішній природі нації, як найбільшому гаранті самого її існування. Це було викликане важливими причинами. Питання про те, чому Україна — одна з наймогутніших країн Європи раннього середньовіччя  втратила свою незалежність і протягом багатьох століть була бездержавною, у 20-30 роки особливо гостро стояло перед українською інтелігенцією.
Ведучий 3	В чому ж причина трагічного становища, в якому опинилася Україна: в несприятливому збігові обставин чи, може, в зміні менталітету нації, в її переродженні, втраті державотворчого начала? (Як це нам знайоме!)
Ведучий 4	Історики, філософи, письменники прагнули поставити події початку століття у ширший історичний контекст, визначити закономірності історії України протягом принаймні шести останніх століть бездержавності. Згадувалися, зокрема, слова німецького історика культури XVIII століття Г.Гердера, який називав Україну новою Елладою і пророкував їй — на підставі родючої землі.
Ведучий 1	Микола Кіндратович Вороний - видатний український діяч, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ століть. Першорядний поет, талановитий критик, історик і публіцист, актор, режисер і майстерний перекладач — він зробив великий внесок у скарбницю рідної літератури і культури. Однак доля його мистецької спадщини нелегка: довгі роки радянської влади поет був майже невідомий читачеві. Єдине посмертне видання його творів вийшло в 1959 році. У кінці XX століття побачила світ книжка вибраного.
Ведучий 2	Леоні́д Ма́ркович Мо́сенд — український поет, прозаїк, есеїст, гуморист (спільно з Ю.Кленом - під псевдонімом Порфирій Горотак). Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).
Ведучий 3	Згадаймо і любім святе минуле, і з вірою в майбутнє ясно йдім, Щоб ми, як інші, сонця світ здобули і мали власний храм і власний дім. М. Матіїв-Мельник
У затемненому залі звучить мелодія половецьких танців з опери Бородіна „Князь Ігор”. Мелодія звучить 15 хвилин. Цього вистачає до кінця читання твору
Ведучий 4	В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання. Між рядками слів таїться В нім якесь пророкування.
Запалюється свічка
Ведучий 1	В літо 6709 (1201). Начало княжения великаго князя Романа, самодержца бывша всей Руской земли, князя Галичкого. По смерти же великого князя Романа, приснопамятнаго самодержьца всея Руси,одолівша всим поганьскым языком, ума мудростью ходяща по заповідемь божиим...
Ведучий 2	Він бо кинувся на поганих, як той лев, сердитий же був, як орел, а хоробрий був, як той тур, бо ревно наслідував він предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав хана їхнього Отрока в Обези, на Залізні ворота, а хан Сирчан зостався коло Дону, рибою відживши...”
Викладач	Так мовила легенда, співала половецька сага, так переповів літописець. Цей переказ використовували багато письменників, серед них І.Франко, О.Олесь. Скористався ним і Микола Вороний. У кожного народу є знаки символи, обереги, до яких горнеться душа у дні радості і горя, у дні війни і миру. Про такі символи говорили ми неодноразово. Чи можете назвати їх зараз? (учні називають) Про такий символ, про людську пам’ять, про людську душу поема М.Вороного „Євшан-зілля”
(звучать половецькі мелодії)

Вчитель пропонує проблемні питання до обговорення

Чи дотримався автор деталей легенди?	Учні зауважують, що у поемі немає половецьких імен, основні події відбуваються не в Абхазії, а у Києві — столиці руської держави
Як жилося хлопцеві-невільникові ?	І жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно
До чого це призвело?	Хлопчик став забувати рідний край ,степ , звикає до інших обставин життя і до чужих звичаїв
Що дізнаємося про половецького хана-батька?	Тужить за сином улюбленим, не змирився з розлукою, послав гудця у Київ
Як діяв гудець у Києві?	Піснею нагадував про давню славу степовиків, колисковою нагадував матір, і, зрештою, дав понюхати Євшану
Якою була реакція юнака?	Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!
Які є народнопісенні елементи у поемі	Гудець іде „три дні, три ночі”, половецький хан звертається до гудця: „ти шугаєш ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скачеш, розумієшся на чарах. ”
Чим же завершує автор поему? Чому так сумно?	Мабуть, тому, що хотів бачити і не бачив в Україні сил, котрі могли б підняти її з колін

Викладач

Леонід Мосендз пішов далі. Він спроектував можливі події, які й спричинили зникнення половецького племені. Отже, Отрок повертається у степ.

Як зустріли половці ханенка?		Брали руки Сірчана і Отрока ,і Отрок знав: це присягається йому його нарід, присягається, що буде так само вірним синові, як був досі вірним батькові
Якими були перші почуття Отрока після смерті батька?		похоронний повіз — все довкола чуже, чуже для руської душі половецького хана, і лише запах євшану стискав груди
Викладач	Ми вже мали такий варіант використаним чарів числа у поемі Лесі Українки „Роберт Брюс, король шотландський". Як це описується?
Викладач	Але…Поразки знесилили половців.

Які пропозиції з’явилися на раді ханів?	Хан Кобяк м'яко стелив, чому? — мов дружину русинку, схильний до осілого життя, християнин, а Отрокові, то й Іншим, здалося, що він чнайшов причину поразок і занепаду свого народу. Так, це руський бог!
Який висновок і які дії молодого хана?	Треба прийняти у серце нового бога - руського, бо він сильний; старих богів — знищити, знищити старі амулети, капиточки, відкинути старі звичаї; тоді, десь у майбутньому народ поборе Русь.
Не всі змирилися з чужим богом. Частина племені переселилася. Які зміни в суспільстві відбулися?	Минули роки і ніхто не підхопив клич „На Русь!" Загальну думку висловив ханенко без імені, а євшан-зілля не дало ніякого запаху!

(Звучить пісня Т.Петриненка „Професійний раб"; у музичній паузі після другої строфи — дві хвилини — розмова про пошук тих, що не схилилися)

Проблемні питання:	·          Що ж стало причиною занепаду половецького народу? ·          Чи був інший шлях? ·          Всяке діяння має мати свою відплату. Хто виніс вирок Отрокові? ·          Чи справедливим був той вирок? ·          Яка тема твору? ·          Чи важливою є сьогодні ця тема для України? ·          Що поєднує „Євшан-зілля” М.Вороного та „Евшан-зілля” Л.Мосендза?
Відкритий мікрофон	Учасники заходу самостійно підводять підсумок обговорення